Мал. 64. Способи розмноження хламідомонади: 1 - нестатевий (зооспорами); 2 - статевий (гаметами)

Ця водорість - зручний об'єкт для наукових досліджень. За кількістю присвячених їй робіт вона займає перше місце серед усіх водоростей. Значна роль у формуванні підвищеного інтересу до неї зумовлена її хімічним складом. У перерахунку на суху речовину хлорела містить білків - 40 %, ліпідів - 20 %, вуглеводів - до 35 %. Є у ній вітаміни групи В, вітамін С. Цікава хлорела й тим, що в ній інтенсивно відбувається фотосинтез. Ця водорість здатна використовувати від 10 до 12 % світлової енергії (проти 1-2 % у наземних рослин). У деяких країнах хлорела після спеціальної обробки, що покращує її засвоєння, використовується у їжу.

Колоніальні форми. Найпоширенішим представником колоніальних водоростей є вольвокс (мал. 13, 2). Його колонії мають вигляд кульок діаметром близько 2 мм. У їх зовнішньому шарі може бути близько двадцяти, а інколи п'ятдесяти тйсяч клітин, подібних до хламідомонади, що зростаються одна з одною боковими стінками. У межах колонії вольвоксу спостерігається спеціалізація клітин. Більшість клітин -вегетативні. Між ними розкидані генеративні клітини, які беруть участь у процесі розмноження.

Дослідження особливостей будови вольвоксу дає змогу зробити припущення, що розвиток організмів від одноклітинних до багатоклітинних відбувався через колоніальні форми.

Багатоклітинні водорості. Спірогіра - найпоширеніша прісноводна багатоклітинна зелена водорість (мал. 65). Нитки спірогіри можуть вільно плавати в товщі води. Вони складаються з відносно великих циліндричних клітин, укритих