мінеральні солі. Стебло може потовщуватися. Провідні тканини знаходяться в центрі стебла. Дуже дрібні лінійно-ланцетні листочки плаунів розташовані на стеблі по спіралі так щільно, що зовсім його закривають (мал. 72).

Особливості розмноження. Плауни, як і мохоподібні, розмножуються спорами. Спори у плаунів утворюються у спеціальних органах -спорангіях, які розміщені у пазухах окремих листочків або зібрані у спороносні колоски (мал. 73). Такі колоски утворені видозміненими листочками, щільно розміщеними один біля одного.

У плауна булавовидного спори однакові за розмірами і його розвиток типовий для вищих спорових рослин. Проростання спор довгі роки було загадкою, і тільки наприкінці XIX ст. вдалося виявити умови утворення заростку.

Потрапивши в землю, спори проростають через 4-8 років у безхлорофільні заростки, що мають форму барильця. Виявити їх неозброєним оком дуже важко. На нижній частині заростку утворюються ризоїди, а на верхній - чоловічі та жіночі статеві органи. Таким чином, статевим поколінням плауна є підземний заросток.

Після запліднення, для здійснення якого обов'язково потрібна вода, утворюється зигота, а з неї виростає спорофіт. Його ми і називаємо плауном, у той час як гаметофіта ніколи не бачимо: він має малі розміри і живе під землею.

Слід зазначити, що в деяких плауноподібних, зокрема селагінели, спори різні за розмірами: великі - макроспори та дрібні - мікроспори. Різноспоровість, яка стає характерною для всіх вищих насінних рослин і має велике значення для життя на суходолі, вперше виникає у плауноподібних.

Мал. 73. Будова плауна булавовидного: 1 - повзуче стебло;

2 - вертикальний пагін;

3 - спороносний колос; 4 - додаткові корені