Мал. 79. Будова шишок сосни: 1 - чоловічої (а - гілка з чоловічою шишкою;

б - шишка; в - пиляк на лусці); 2 - жіночої (а - гілка з жіночою шишкою; б - шишка; в - насінна луска з насінними зачатками)

наявні майже в усіх кліматичних зонах. Немає голонасінних лише в Антарктиді. Голонасінні становлять близько 90 % лісів на планеті. Деякі з них займають величезні простори північних районів, утворюючи тайгу.

Особливості будови. У флорі України голонасінні представлені, переважно, хвойними, або шишконосними, рослинами. На їх прикладі розглянемо особливості будови рослин цього відділу.

Корінь може проникати глибоко в ґрунт, надійно закріплюючи рослину. Стебло хвойних рослин потовщується за рахунок камбію, має добре розвинуту деревину, що складається здебільшого з мертвих клітин. У деревині розміщена велика кількість смоляних ходів, заповнених особливою смолою -живицею. Усе це робить стовбури хвойних рослин дуже міцними.

Досконаліша у хвойних і покривна тканина, яка добре захищає рослини від висихання. Провідна тканина представлена особливими видовженими клітинами із загостреними кінцями - трахеїдами.

Листки у хвойних рослин також пристосувалися до існування в умовах нестачі вологи. Вони видозмінені в лусочки (хвою). Вона вузька, має малу пйощу поверхні, вкрита воском і тому дуже мало випаровує вологи. Це дає змогу хвойним рослинам не скидати листя на зиму. Лише у модрини хвоя опадає щорічно, а в інших хвойних рослин - раз на два, три або п'ять років. Така зміна листків майже не помітна, тому хвойні рослини називають вічнозеленими.

Особливості розмноження. Однією з найважливіших ознак голонасінних є наявність насіння, яке відкрито розміщується