Мал. 114. Тіньовитривалі рослини: 1 - чистотіл великий; 2 - барвінок великий

водойм або вільно зависають у товщі води і лише під час цвітіння з'являються на поверхні (мал. 115, 1). Будова їх зумовлена особливостями існування у водному середовищі. У деяких із них, наприклад, ряски, глечиків жовтих, водяного горіха частина листків плаває на поверхні води, а частина занурена у воду.

Вологолюбні рослини, наприклад, росичка, мохи зозулин льон та сфагнум, су сак зонтичний, очерет звичайний, осока гостра, перстач прямостоячий ростуть в умовах підвищеної вологості - на болотах, вологих ґрунтах тінистих лісів, заболочених луках тощо.

Багато рослин, наприклад, тонконіг, ковила, типчак, кактуси, верблюжа колючка зростають у посушливих місцях (степ, пустеля, напівпустеля). Це посухостійкі рослини (мал. 115, 2). Вони пристосувалися до великої освітленості, високих температур та нестачі вологи. Наприклад, верблюжа колючка має кореневу систему, яка здатна проникати на значну глибину, що дає змогу використовувати підґрунтові води. Кактуси мають добре розгалужену кореневу систему у поверхневих шарах ґрунту, що забезпечує ефективне вбирання вологи зі значної площі під час короткочасних дощів. У них зменшена площа листкових пластинок, потовщена кутикула, невелика кількість продихів, нерідко листки видозмінені на голки, лусочки тощо. Функцію фотосинтезу у кактусів, верблюжої колючки виконують зелені стебла.