листкові пластинки з опушенням або восковим нальотом, що зменшує випаровування води. У листках добре розвинена основна фотосинтезуюча тканина. Світлолюбними є береза, сосна, астрагал та інші рослини (мал. 112).

Рослини, що не витримують яскравого сонячного освітлення і здатні рости в затінених місцях, належать до групи тіньолюбних. Це переважно трав'янисті рослини нижнього ярусу лісу, особливо вологих тропіків, а також широколистих та хвойних лісів помірної зони. Наприклад, купина запашна, копитняк європейський, конвалія травнева, фіалка запашна, барвінок великий (мал. 113). Такі рослини мають повзуче або лежаче стебло, листки з великими темно-зеленими листковими пластинками.

Є чимало й таких рослин, що ростуть на відкритих сонячних місцях, але витримують і затінення. Це тіньовитривалі рослини узлісь, розріджених лісів нижніх ярусів рослинного покриву лук. Наприклад, суниця лісова, латук дикий, пижмо звичайне, гравілат міський можуть зростати як на відкритих, добре освітлених місцях, так і в затінку (мал. 114).

Водяні, вологолюбні та посухостійкі - екологічні групи рослин, які виділяють за їх потребою у волозі, що є обов'язковою умовою росту і розвитку.

Водяні рослини, наприклад, елодея, альдрованда пухирчаста, водяний горіх, сальвінія плаваюча укорінюються в ґрунті

Мал. 113. Тіньолюбні рослини: 1 - анемона лісова; 2 - конвалія травнева