Розмноження рослин за допомогою виводкових бруньок характерне для мохів, папоротей та інших рослин, які ростуть у вологих місцях. Наприклад, у мохів-печіночників виводкові бруньки формуються у спеціальних келихоподібних утвореннях -кошиках. Потрапивши на вологий ґрунт, виводкові бруньки проростають і утворюють нові рослини. Своєрідне пристосування до вегетативного розмноження має рослина тонконіг бульбистий. У нього в основі нижніх міжвузлів і в суцвіттях розвиваються маленькі виводкові бруньки, за допомогою яких тонконіг розмножується. Такі ж бруньки, видозмінені в цибулинки, утворюються і в піхвах листків лілій.

Деякі рослини розмножуються кореневими паростками. Кореневі паростки розвиваються з додаткових бруньок, які закладаються на корені. Таким способом розмножуються шипшина, біла акація, ожина, хрін.

Вегетативно рослини розмножуються також за допомогою пагонів. Вони можуть бути наземними або підземними. Вуса -наземні повзучі пагони - стелячись по землі, утворюють у вузлах додаткові корені та вертикальні пагони, вкриті листками (мал. 41). Такий спосіб розмноження властивий суниці, костяниці, перстачу повзучому.

Серед підземних пагонів, за допомогою яких рослини розмножуються вегетативно, є кореневища, бульби, цибулини (мал. 41). Кореневищами розмножуються трав'янисті багаторічні рослини (пирій, валеріана). Рідше кореневищами розмножуються кущі (обліпиха). Бульби також є органами вегетативного розмноження. Бульби розвиваються в ґрунті. До рослин, які розмножуються бульбами, належать картопля, топінамбур. У цибулі, тюльпана, лілії, нарциса органом вегетативного розмноження є цибулина.

Штучне вегетативне розмноження. У практиці сільськогосподарського виробництва і декоративного садівництва людина застосовує різні способи вегетативного розмноження. Розглянемо деякі з них.

Більшість рослин можна розмножувати живцюванням, тобто частинами кореня, стебла, листка.

За характером формування живці бувають зимові й літні. Наприклад, вегетативне розмноження троянди, бузини,