Рослину, з якої беруть живець, називають прищепою, а рослину, до якої прищеплюють, - підщепою. Підщепа має власний корінь, на ньому і розвивається прищеплена рослина.

Існує близько 100 способів щеплення. Серед них розрізняють: щеплення шляхом зближення, щеплення живцем і окулірування.

Щеплення шляхом зближення потребує, щоб підщепа і прищепа росли поруч. Цю операцію проводять у період активного сокоруху. У місцях зіткнення гілок, відібраних для щеплення, знімають ділянки кори з невеликою кількістю деревини однакового розміру як на прищепі, так і на підщепі. Оголені ділянки прищепи й підщепи з'єднують між собою і накладають пов'язку. Після їх зрощення прищепу відокремлюють від материнської рослини. Брунька, яка розвиватиметься з прищепи, повністю переходить на кореневе живлення підщепи.

Щеплення живцем. Щоб провести таке щеплення, готують живці з однорічних пагонів, на кожному з яких повинно бути не менше 2-3 бруньок. Способи щеплення живцем різноманітні. Якщо товщина прищепи і підщепи однакова, то їх зрощують копулюванням. При такому способі на прищепі і підщепі роблять косі зрізи гострим ножем. Зону копулювання міцно обв'язують, а щілини замазують садовим варом.

Окулірування становить 90-95 % усіх видів щеплення (мал. 42). Воно полягає в тому, що прищепою при цьому є не живець, а брунька з частиною деревини. З пересадженої бруньки буде розвиватися новий пагін. Окулірують переважно на дичках, які мають добре розвинену кореневу систему, але це можна робити і на культурних підщепах.

ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН Практична робота M 1

Мета: ознайомитися із способами вегетативного розмноження рослин, навчитися живцювати кімнатні рослини.

Прилади і матеріали: кімнатні рослини (хлорофітум, традесканція, бегонія, фіалка), вазони для квітів, універсальна ґрунтова суміш, скляні банки, склянка з піском, лезо, предметне скло.