Мал. 19. Типи кореневих систем: 1 - стрижнева у кульбаби; 2 - мичкувата у мишію

Видозміни кореня. У процесі довготривалого пристосування до умов життя корені багатьох рослин, крім основних функцій, виконують додаткові. Наприклад, корені буряка, моркви та жоржини здатні запасати поживні речовини, а орхідеї - воду. Таким чином, корені цих рослин набули видозмін.

У деяких рослин спостерігається потовщення головного кореня завдяки запасу поживних речовин, які в ньому відкладаються. Такий корінь називають коренеплодом (мал. 20). Він характерний для моркви, буряка, редиски, редьки. В утворенні коренеплодів беруть участь і корінь, і стебло. Більшість рослин, що мають коренеплоди, - дворічні. Першого року з насінини розвивається рослина, у якої до зими наземна частина відмирає, а коренеплід зберігається і перезимовує. Другого року життя з рослини за рахунок відкладених у корені (коренеплоді) поживних речовин розвивається новий пагін.

Іноді поживні речовини відкладаються у бічних чи додаткових коренях рослини, викликаючи їх потовщення. Такі утворення кореня називають кореневими бульбами, або бульбокоренями (мал. 21, 2). Наприклад, жоржина, пшінка, батат мають такі кореневі бульби.

У тропічних мангрових дерев, що ростуть на збідненому киснем ґрунті, а також у деяких водних рослин є дихальні корені. Це бічні корені, що розвиваються з підземного кореня й ростуть угору над ґрунтом або водою. Ними рослина дихає. Такі

40