Мал. 26. Бруньки: 1 - вегетативні у гіркокаштана; 2 - генеративні у вишні

Брунька - це зачатковий пагін із дуже вкороченими міжвузлями. Вона забезпечує тривале наростання пагона і його галуження. Брунька складається із короткого зачаткового стебла і тісно розташованих на ньому листкових зачатків. Зовні брунька вкрита щільними покривними лусками, які захищають тканини зачаткового пагона від несприятливих умов зовнішнього середовища: впливу низьких температур, висихання, сонячних опіків (мал. 26, 27).

Взимку покривні луски повністю закривають доступ повітря всередину бруньки. У тополі, берези непроникність бруньки посилюється смолистими клейкими виділеннями, у верби луски густо вкриті опушенням. Під покривними лусками добре помітні маленькі зачаткові листки, які кріпляться до зачаткового стебла, що міститься в центрі бруньки. У пазухах зачаткових листків є ледь помітні в лупу зачаткові бруньки, схожі на горошинки (мал. 27).

Внутрішня будова бруньки доводить, що брунька - це зачатковий пагін, верхівку якого називають конусом наростання. Клітини конуса наростання постійно діляться, забезпечуючи ріст пагона у довжину.

Бруньки бувають вегетативні та генеративні. З вегетативної бруньки виростають стебло і листки, а з генеративної - квітка або суцвіття. Ці бруньки відрізняються між собою за розмірами,

48