Життєдіяльність. Основним способом розмноження лишайників є вегетативне розмноження за допомогою скупчення клітин водоростей, оточених гіфами гриба, які формуються всередині слані лишайника. Потрапивши у сприятливі умови навколишнього середовища, вони дають початок новим особинам лишайника.

Довгий час вважали, що взаємодія грибів та водоростей в організмі лишайника має лише взаємовигідний характер - гриб постачає воду, забезпечує мінеральне живлення та дихання, а водорості відповідають за фотосинтез і органічне живлення. Насправді ж, взаємозв'язки між грибами і водоростями досить складні. Гриби в тілі лишайника використовують синтезовані водоростями органічні речовини (як паразити), а також відмерлі частини їх тіла (сапротрофи). Наслідком такого специфічного обміну речовин є повільний ріст (0,025-8 мм за рік) і довга тривалість життя - 50-4 500 років. У результаті взаємодії між грибом і водорістю в тілі лишайника утворюються лишайникові кислоти.

Значення у природі та житті людини. Лишайники - піонери рослинності. Вони першими заселяють неродючі місця, відіграють велику роль у руйнуванні гірських порід і первинному ґрунтоутворенні. Наприклад, на піщаних ґрунтах першою стадією заселення є лишайникова.

Лишайники поширені в різних природних зонах (від Крайньої Півночі до тропіків), є важливим компонентом лісових екосистем. Найбільшу біомасу лишайники утворюють у тундрі, де переважають у рослинному покриві і є цінною кормовою базою для оленів (ягель - сукупність кущистих лишайників).

Лишайники відрізняються від інших рослин дивовижною стійкістю до впливу чи змін умов середовища існування. Вони витримують різні ступені освітленості, вологості, значні періоди посухи, різкі коливання температур, великі дози радіації. Але дія антропогенного фактора (насамперед, забруднення повітря) виявилася згубною для багатьох видів лишайників. Найбільш чутливими до забруднення повітря оксидами сірки, азоту виявилися кущисті епіфітні лишайники (уснея, евернія). Встановлено, що окремі види листуватих (ксанторія настінна, пармелія борозенчаста) та накипних лишайників є стійкими до