Мал. 105. Типи слані лишайників: 1-кущистий лишайник евернія сливова; 2 - накипний лишайник ксанторія настінна

Будова. Подвійна природа лишайників була з'ясована вченими лише в другій половині XIX століття, хоча людству вони відомі ще з давніх часів. Дивовижною у лишайниках є будова тіла. Вони не мають кореня, стебла й листків, їх тіло зветься сланню і складається з гіфів гриба й клітин водорості. Щільно переплетені гіфи утворюють верхній і нижній кірковий шари. Між ними розміщені одноклітинні зелені водорості, зрідка - синьо-зелені (ціанобактерії). Органами прикріплення у лишайників є ризоїди (пучки гіфів гриба).

Забарвлення лишайників надзвичайно різноманітне. Вони рідко бувають зеленими. Найчастіше - попелясто-сіруваті, жовтуваті, оранжеві, коричневі. Забарвлення їх залежить від пігментів, що містяться в гіфах гриба.

За формою слані лишайники різноманітні: листуватпі, накипні (кіркові) і кущисті.

Листуваті лишайники мають вигляд пластинок із лопатями по краях. Вони різні за розмірами та забарвленням. Найчастіше на корі листяних дерев зустрічаються види з родів пармелія, фісція, ксанторія.

Накипні (кіркові) лишайники мають зернисту, порожнисту, бородавчасту, горбчасту, дрібнолопатеву слань у вигляді плям, які щільно з'єднані з основою, на якій розвиваються. Накипні лишайники є найчисельнішою (80 % усіх лишайників) та

196